Місце і роль уроку

 

      Уроки в вальдорфській школі розділяються на «головні» та «щотижневі».  «Головний» урок присвячується предмету, який          викладається  наразі методом «епох», і є першим на протязі шкільного дня.

      Основна структура уроку на протязі перших восьми років навчання має  такі фрази:

 -  початок уроку у вигляді ритмічної частини. Яка піклується про підготовку учня до навчання (активізує, гармонізує дітей, стимулює їх особисту діяльність, допомагає зібратися з силами);

-    теоретична частина як повторення та підсумок попереднього навчального процесу: піднімається якась моральна проблема, обговорюється закон природи, який витікає з демонстрації дослідів, виноситься обговорення історичних осіб або проводиться загальний огляд знань, одержаних про якогось представника тваринного світу;

-   художня частина, в якій через образне викладання органічно продовжується вивченням матеріалу. Знайомство з новим відбувається в атмосфері любові та довіри, яка захоплює увагу дітей, примушує їх співчувати;

-   активно–практична частина – поглиблення вивченого матеріалу через роботу з зошитами по «епохах», малювання, письмо фарбами;

-   кінець уроку – заспокоювання дітей за допомогою розказування казки, легенди, міфа, історії, зміст яких змінюється, але відповідає основному мотиву навчального року. В особливі дні, а це може бути, наприклад, напередодні Різдва або Великодня, в класі запалюють свічки, що створює особливу урочистість.

 

 Розподіленя уроку у вальдорфській школі детально не проводиться, «жорстко не закріплюється», так як вчитель повинен мати можливість вільно змінювати його структуру у відповідності за змістом матеріалу, який викладається, і становищем у своєму класі. Хороший урок – це завжди співтворчість, цікаве і живе, що пропонує не тільки сумлінну підготовку до кожного уроку, але й уміння адаптуватися до конкретних потреб дітей на цьому уроці.

Навчальний процес може бути розділений на два дні: на протязі першого – повторення і знайомство з новим матеріалом посідає всю основну частину уроку, на другий день після ритмічних вправ відразу переходять до вивчення нового матеріалу.

Надзвичайно важливу роль для дітей відіграє перша фаза уроку, особливо на початку дня. Тому, «головний» урок завжди починається з вранішнього привітання-висловлювання, яке оптимістично налаштовує учнів на очікувану роботу.

 

«Світ Сонця золотий

Нам осяває день;

І Дух живе в душі,

І сили нам дає.       

Я в променях його

Ту силу почитаю

Що ти нам, Боже, дав,

Щоб з радістю я міг

Навчатися і жить.

О ти, джерело сили,

О ти, джерело світла,

Нам посилаєш жити,

Від нас прийми любов».

 

 В цьому вислові в природній красі поєднуються духовно-душевне сонячного світла, що озаряє день, і духовно-душевне самої людини, що проникає у фізично-тілесне, щоб людина мала можливість «з радістю працювати і навчатися».

Потім близько півгодини діти займаються майстерно складеними і підготовленими заздалегідь ритмічними вправами, які налаштовують дітей так, як відбувається настройка музичного інструменту.

Учні, які ще не «прокинулися» або занурені в себе, починають з повільних ритмів, які поступово збільшують швидкість. Дитина стає уважною, зосередженою. Ритмічні вправи краще будь-яких зауважень і покарань дисциплінує клас. Під час таких вправ діти самовиражаються, заспокоюються, почуваються впевнено і вільно. В ритмах, грі на музичних інструментах, піснях, віршах учні набагато швидше, легше і з більшим бажанням засвоюють навчальний матеріал. Ритмічні вправи починаються з тілесно-вольової діяльності: діти можуть тупотіти, плескати в долоні, стрибати під мовний супровід.

 

        Основним девізом моєї роботи у школі є девіз вальдорфської школи. «В учителя повинен бути настрій священного служіння дитині.»  Тільки за таких умов, навчання буде успішне.

        Ще до ознайомлення з системою вальдорфської школи, я почала застосовувати елементи вальдорфської педагогіки, відчуваючи інтуїтивно потреби дітей у духовній близькості з вчителем. Це були і рецитації, і оцінювання дітей, потискуючи руку, і пропозиція вчителя допомогти на уроці сусідові виконати завдання, якщо сам справився.

        І ось кілька років тому завуч нашої школи познайомила вчителів з досвідом роботи шкіл м. Донецька з використанням елементів вальдорфської школи. Вона привезла і показала матеріали, які мене особисто зацікавили.

       Це розробки уроків,  література про вальдорфську школу, зразки зошитів-альбомів. Вводити елементи я почала при підготовці учнів до першого класу, де почали працювати у зошитах-альбомах.

       Діти на нелінованому  альбомному листку навчалися рівно писати, уявляти лінію, якої немає. Тут же працювали кольоровими олівцями, визначаючи приголосні синім, голосні – червоним. В альбомі дітям легше і зручніше ознайомитися з контурами букв. Буква, вивчена на уроці читання, записувалась в альбомі, як прописна. На уроці письма діти лише відтворювали літеру, а я працювала над каліграфічним письмом.

       Таким же чином, навички звуко-буквенного аналізу були доведені до автоматизму ще далеко до закінчення періоду навчання грамоти. Сама собою і відпала проблема грамотного письма. Висловлення своїх емоцій дітьми в альбомах: це малювання відгадок, малювання настрою, малювання подарунків однокласникам на день народження або, щоб порадувати, підняти настрій другові чи подрузі.

        Робота по вальдорфській системі базується на духовності, живому слові учителя, і тому я використовую у своїй роботі:

1.      Рецетації, які прекрасно складає керівник нашої творчої групи.

2.      Складання казок, історій, уроків-подорожей.

3.      Розвиваю творчі здібності на всіх уроках: творчість читання, поезія – спроби написання віршів, музики – вивчені вірші покласти на музику.

 

Вірші, які покладені на музику, я з дітьми співаю, бо сама дуже люблю співати.

Духовність -  настрій дитини. На уроках я обов’язково звертаю увагу на настрій.

Навіть урок часто починаю зі слів:

 

- З яким настроєм ви прийшли до школи?

- Яку радість вам приніс минулий день?

(Діти діляться своїми враженнями).

- Що було приємного?

(Говорять на вушко вчителю, нашіптують).

 

Я звертаю увагу дітей на те, що Сергійкові, Сашкові чи Наталочці потрібна ваша допомога. Діти настільки стараються допомогти цій дитині: пропонують ручку, своє місце, допомагають на уроці. Ось тут і проявляється співчуття, взаємодопомога, взаємовиручка.

Навіть, щоб посадити дітей за парти, користуюсь рекомендаціями вальдорфської школи:

 

Флегматики	Холерики
Сангвініки	Меланхоліки

Вікно

 

 Головним у вальдорфській школі є:

- Виховання  активності учнів;

- Художньо-естетичне виховання;

- Розумове виховання.

 

Діти несуть в собі зерна того, ким вони стануть у дорослому житті, а вчителю необхідно дати цим зернам правильне харчування для їх росту.

З метою збереження духовності, фізичних сил та здоров’я, я почала впроваджувати в своїй роботі елементи вальдорфської школи. І зараз я впевнена в правильності, перевагах мого вибору,  дієвості даної системи.

 

Зацікавилась я вольдорфською педагогікою. Вивчала досвід вальдорфських шкіл, і вирішила що це саме та робота, яка вимагає від учителя натхнення і творчості, таланту і пошуку.

 І ось є перші кроки у роботі з елементами вальдорфської школи. Працюю багато, бо доводиться писати вірші-мініатюри, рецетації, пісні. Кожен день, кожен мій урок - це священне служіння дитині. З-під мого пера з’являються поетичні рядки, якими діти кожного ранку вітають навколишній світ:

 

                              Доброго ранку, дорослі і діти!

                               Доброго ранку сонцю, що світить!

                               Доброго ранку всій Україні!

                               Доброго ранку матусі єдиній!

Поетичність моєї душі переливається в душі учнів. Звикли вони до нового, цікавого, духовно збагаченого матеріалу, який даю на уроках:

                             Подивіться, діти, у віконце, 

                             Що ви бачите?

                          - Яскраве сонце. 

                          - Що дає нам сонечко?

                          - Тепло, щоб росли на радість, на добро.

                          - Що дає нам чисте, синє небо?

                          - Все, усе, що для дитини треба

                            Головне - благословляє нас,

                            Всю родину, школу, рідний клас.

                        - А щоб не розгнівалося небо?

                       - На «відмінно» вчитися нам треба!

Діти прославляють землю, небо, родину, школу, Україну. Я «засіваю» дитячі душі насінням, яке в майбутньому проросте і дасть високі врожаї на ниві виховання. Зростає покоління, якому будувати Україну, бути гідним своїх батьків:

                                                 Слава сонцю на небі!

                                                  Слава рідній землі!

                                                  Нам навчатися треба.

                                                   Ми - малі школярі.

Дитячі очі світяться любов’ю до життя, вірою в світле майбутнє. Слова–побажання, які пишу для них я, швидко і з задоволенням запам’ятовуються:

Будьте здорові, птахи і тварини!

Хай вас не скривдить жодна людина!

Хай над землею сонечко світить!

Хай посміхаються мами і діти!

На моїх уроках відчуваються потреби дітей у духовній близькості з учителем.

Дорога, що розквітла сплетінням людських стежок, як дерево кроною. Духовна невичерпність, людська міць і постійна залежність від нелегкого побуту…

Можна відокремити у вирі швидкоплинного життя поставу, вираз обличчя, блиск очей. Але ще ніхто не зумів відтворити людську душу. Не вдалось і мені… Слава Богу. Бо моя душа так само не вичерпана і глибока, як і все незвичайне та небуденне.

Лише любов до рідного, вважаю я, рухає світ. Тому й має право стверджувати:

Моя душа ніколи не збідніє,

Ніколи не зістариться вона, -

У ній любов незгасно пламеніє,

 

               Мого життя одвічна дивина.